Захисники України

Шадловський Данило

Чупаков Руслан

Народився та мешкав у м.Попасна, Луганської області.
У 2018 році після закінчення Попаснянського професійного ліцею залізничного транспорту, за контрактом пішов служити до Збройних Сил України. Ніс службу в Донецькій області.
Руслан – справжній патріот, оборонець нашої Батьківщини.
Після 24 лютого, солдат, розвідник – навідник боронив нашу землю від окупантів на Харківському напрямку.
Але 10.03.2022 року в бою під Ізюмом дістав кульового поранення в обличчя. Зараз проходить реабілітацію у м.Вінниця.
Він мріє швидко одужати і повернутися у стрій та продовжити звільняти наші території від російських загарбників.
А зараз його рідня – мама, бабуся і молодший брат моляться за його здоров’я та бажають найшвидше одужати.
Дуже дякуємо воїну – за патріотичну позицію, за незламність духу та силу волі!
Україна була, є – і буде вільною та незалежною!

Леоненко Владислав

Загинув під час бойового завдання. Випускник ліцея 2018 року Леоненко Владислав. Владислав добре навчався, з відповідальністю ставився до практичного навчання професії “Тракторист-машиніст; Слюсар з ремонту с/г машин; Водій категорії “”С1”. Був активним учасником всіх позакласних заходів (спортивні змагання, декламував вірші на заходах присвячені Лесі Українці та виступав на бібліотечних зустрічах поетів Попаснянщини). Після закінчення закладу він став до лав ЗСУ, щоб захищати її від загарбників. З честю та гідністю служив Україні. Вічна слава Герою!

Петров Євген Анатолійович

Народився 29 вересня 1991 р., м. вул. Попасна Луганська область.

Звання – солдат.

Посада – помічник командира БМ-навідник оператора.

Євген був із дітьми був життєрадісним і товариським хлопцем. Навчавшись у Попаснянській загальносвітній школі І-ІІІ ст. № 25. Після закінчення школи навчався у професійному ліцеї залізничного транспорту за професією «Помічник машиніста тепловоза», але після року навчання вирішив покинути навчання. Потім був довгий шлях «пошукаю собі», де Євген працював на різних роботах у різних містах. У 2013 році роти вступили до лав Збройних Сил України за рядками служби. І пізніше підписано контракт на проходження подовжої служби. Служив агенту у 93-ї бригади, потім у 17-го числа танкової бригади із помічником командира бойової машини піхоті – навидник оператора. З початку військової агресії Євген не розповідав батькам про свою частку у зоні АТО. Євген не зрадів присязі на вірність Батьківщини, вірно захищав волю України. Його бойовий шлях розпочався на Донеччині, разом із добровольчим батальйоном «Донбас».
Загинув воїн 29 вересня 2014 року під час бою з російськими військами біля с. Червоносільському, коли українська колона намагалася прорватися з Іловайського казана. Євген був біля складу екіпажу БМП №132, який разом з автомобілями батальйону “Донбас” в’їхав на околицю с. Червоносільського Амвросіївського району Донецької області. БМП своїм вогнем прикрив відхід української колонії. По БМП-132 було виключено три ПТУРи (протитанкова керована ракета). Два пролетіли погляд, а третя потрапила у БМП №132. У БМП № 132 разом із Євгеном також загинули члени його десанту: бійці 93-ї окремої механізованої бригади В.Г. Ходак таО.О. Баланчук-Фанштейн.

Чернолоз Віталій Віталійович

Дата та місце народження: 05 грудня 1995 р., м. Попасна, Луганська область.

Звання: солдат

Підрозділ: 54 окрема механізована бригада ЗСУ.

Навчався у Попаснянській загальноосвітній школі І-ІІІ ст. №21. Після завершення 9 класів вступів до Первомайського індустріально-педагогічного технікуму за спеціальністю «Кухар». Але не судилося йому стати професіоналом про якого мріяв змалку. У 2014 році розпочалися активні бойові дії АТО у рідному місті Попасна та м.Первомайськ. Віталій віришив покинути навчання та вступив на навчання у Попаснянський професій ліцеї залізничного транспорту на професію “Електрогазоварник” 2014-2017рр. Після закінчення навчання відправився до Харківської області, де працював на бурових вишках. Був життєрадісним хлопцем, який завжди допомагав іншим. З повагою ставився до викладачів, був добрим товаришем. Виховувався своєю бабусею, яку він дуже любив.

Віталій вирішивши йти захищати Батьківщину від російських купантів. 27.11.2018 року підписано контракт на військову службу у Збройні сили України. Три місяці проходив навчання у військовій частині «Десна». Закінчивши підготовку у навчальній військовій частині, відразу ж поїхав на передову боронити нашу країну від ворога до 54 окремоїв механізованої бригади. При чергуванні Віталія на кухні була професійна чистота та готувалась смачна їжа. За три тижні несучи бойового обов’язку Віталій трагічно загинув на лінії фронту з проросійськими військовими 29 березня 2019р. поблизу м. Золоте Луганської області. Похоронили Героя за всі військові почесті.

Черняк Ігор Васильович

Дата і місце народження: 2 серпня 1980, м. Забайкальськ, Читинська область, РСФСР.
Дата та місце загибелі: 18 липня 2014 р., м. Попасна, Луганська область.
Звання: Солдат резерву.
Посада: Стрілець-санітар.
Підрозділ: 2-й батальйон спеціального визнання НГУ “Донбас”.
Обстановка загину: Загинув під час бою з бійцями з бандоформування «Привид» поблизу м. Попасна, Луганська область.
Місце проживання: м. Радивилів, Рівненська область.
Орден За мужність III ступінь
Указом Президента України № 631/2014 від 2 вересня 2014 р., “за особисту мужність та героїзм, явища у захисті державного суверенітету та територальної цілісності України”, нагороджений орденом “За мужність” III ступеня (посмертно).

Бохонько Сергій Сергійович

Дата та місце народження: 29 квітня 1992 р., смт. Єрки, Катеринопільський район, Черкаська область.

Дата та місце загибелі: 18 липня 2014 р., м. Попасна, Луганська область.

Звання: Солдат резерву.

Посада: Стрілець.

Підрозділ: 2-й батальйон спеціального визнання НГУ “Донбас”.

Обстановка загину: Загинув під час бою з бійцями з бандоформування «Привид» поблизу м. Попасна, Луганська область.

Місцезнаходження: смт. Єрки, Катеринопільський район, Черкаська область.

Орден За мужність III ступінь

Указом Президента України № 631/2014 від 2 вересня 2014 р., “за особисту мужність та героїзм, явища у захисті державного суверенітету та територальної цілісності України”, нагороджений орденом “За мужність” III ступеня (посмертно).

Тетруашвілі Тенгіз Гурамович

Народився 8 червня 1966 року народження у Грузії, м. Грузія. Тбілісі.
• У 1995 році закінчився Тбіліський державний університет (юридичний факультет). Понад 25 років працював у силових структурах Грузії, полковник.
• У 2002 році закінчилася Національна академія Збройних сил України, після чого повернулася військова служба у Грузії.
• У травні 2014 року добровольцем спеціального призначення батальйону «Донбас» є радником з безпеки командира батальйону «Донбас» Семена Семенченка. Брав активну участь у звільненні від незаконних збройних утворень міст: Сєвєродонецьк, Артемівськ, Рубіжне, Лисичанськ, Краматорськ, Слов’янськ, Попасна. У разі звільнення м. Попасна від подій їх організацій 22 липня 2014 року брала участь у обранні державного управління України над адміністративним будинком.
•Спортсмен, воротар футбольної команди «Динамо» міста Батумі.
•Випробовує високе почуття любові до України, ПАТРІОТ УКРАЇНИ.
• Звання «Почесний громадянин міста Попасна» надано у 2015 році за звільнення м. Попасна від незаконних збройних сил сформовано 22 липня 2014 року. Звання Почесний житель міста Попасна присвоєно походження 65-ї сесії від 13 липня № 65/1 «Про присвоєння звання «Почесний громадянин міста Попасна» Тетруашвілі Тенгізу Гурамовичу».